Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/173

Ця сторінка вичитана

взысканіе зборъ сдѣлалъ и употребленіе онаго по своєму произволу, та выдачею почтъсодержателямъ, то на другіе расходы, безь всякой записки и должныхъ опредѣленій. Все cie не могло премѣнить нашего усердія въ продолженіи ращетовъ, общую пользу составляющихъ. Цѣлой годъ безъ прерывно занимаясь ими собрали всѣ свѣдѣнія изъ дѣлъ, какіе отыскать могли по 1801-й годъ, оставалось только повѣрить ихъ противу квитанцій, но и въ зборѣ сихъ произошла крайняя медленность и почти самая невозможность… (з міста Оріхова I/II 1804 р.). Місцева дворянська маса не виявляла великого зацікавлення до цієї справи, хоч вона і мала загальне значіння. Один лист з листування в цій справі виясняє нам це відношення дуже ясно. Лист цей адресовано „Маріупольскаго уѣзда господамъ почтеннѣйшимъ дворянамъ“. Зміст його можна бачити з цього. „Благородное дворянство изъ оповѣщенія моего извѣстно было, что вчерашнее 26-е число сего м-ца былъ тотъ день, къ которому я имѣлъ честь приглашать почтеннѣйшихъ господъ дворянь въ селеніе Гуляй Поле трактовать о окончаніи разныхъ дѣлъ пользу общую сего уѣзда составляющихъ. Я прибывши вчерашнего дни въ сказанное селеніе не нашелъ въ немъ ни одного изъ сочленовъ дворянства и ожиданіе моє въ протеченіи цѣлыхъ сутокъ было тщетно; сіе довольно увѣрило меня, что господа дворяне Маріупольскаго уѣзда мало уважили моє приглашеніе и общую пользу сь нимъ сопряженную и мнѣ не оставалось ничего болѣе какъ съ крайнимъ сожалѣніемъ оставить селеніе Гуляй Поле болѣе потому, что когда назначенное къ собранію время прошло, то ожиданіе неизвѣстнаго было бы для меня сколько обиднымъ, столько и званію моєму предосудительнымъ. Я увѣренъ, что многіе изъ господь дворянъ, коимъ угодно будете прибыть сюда въ послѣдующее уже время (и къ свѣдѣнію коихъ я о моемъ сюда прибытіи сіе оставляю) во оправданіе свое могутъ представлять разные невозможности въ явкѣ ихъ на назначенное къ тому число, то на сіе довольствуюсь сказать, что обязанность изъ нихъ каждаго есть пользу общую предпочитать частной и когда я въ протеченіи почти четырехъ лѣтъ званія дворянствомъ на меня возложеннаго носилъ всѣ тягости съ нимъ сопряженные, то малое время къ съѣзду почтеннѣйшихъ дворянъ требующее не могло почесться каждому тягостію. Заключеніе сего оканчиваю тѣмъ, что прибывшіе за симъ къ собранію господа дворяне обязаны будутъ для вышеписанной надобности явится въ городь Павлоградъ къ тамошнему господину предводителю дворянства Озерову, къ которому и всѣ принадлежащіе до должности моей дѣла на основаніи предписанія Главнаго Начальства будутъ мною въ скорости отправлены…[1].

З надзвичайних зборів, що спадали на місцеве дворянство, зазначимо тут збори, що звязані з воєнними справами 1806 року. Маніфест імператорський про закордонні дипломатичні стосунки датовано 30/VIII 1806 року. Пізніший маніфест від 16/XI 1806 року говорить уже

  1. Арк. 1927.