луцького та Стародубського з кожної сотні пропорційно до кількости дворів та загальної заможности сотні.
Наприклад, з Сосницької сотні вислано 20, з Менської 38 і т. и. Підводи висилають у супроводі надійних приставів — отаманів. Від них одбирають ще й підписку, що всі працюватимуть як слід, дерева в дорозі не покидають і ніхто тікати не буде, а коли таке станеться, то „за то повинны будемъ мы подлежать нещадному посылу і трату з своего собственного імѣнія наградить, на чемъ и подписуемся“[1].
Цим разом вивезено тільки 700 колод і в березні м-ці того-ж року наказується вислати ще 400 підвід, в тому з полку Чернігівського 133 підводи.
За два роки в Перелюбській пущі заготовлено 20.000 дерев. Дерево звалено з пня і його треба витягати до шляху, щоб зручніш було потім перевезти, щоб підняти взимку „всего вдругъ“. На жаль, ми не маємо відомостів, як пророблено цю порубку лісу, але з архівної справи довідуємося про те, що колоди витягувано до шляху.
Розсилають накази вислати з кожної сотні певне число робітників з сокирами та підвідчиків з однокінними підводами і теж з сокирами.
Провіянту всі повинні брати на 1 місяць. Очевидячки, працювали підводи та підвідчики почережно по тисячі приблизно душ що-місяця, а потім висилали зміну з инших сотень.
Р. 1761 у липні м-ці наказано вислати 400 робітників та приблизно 1.000 підвід з підвідчиками з таких сотень Чернігівського полку: Киселівської, Сідньовської, Березинської, Менської, Понурницької (по 60 чол. та по 250 підвід з підвідчиками), Синявської (60 чол. і підвід 260), Столинської та Городницької (по 50 чол. і підвід з підвідчиками по 200). На заяви сотенних Правлінь, що козаки в „крайнєє отягощеніе и разореніе прийдутъ“ та що немає змоги вислати таку велику кількість, відповідь була категорична: „дабы по тому неотменное исполнение чинено“[2].
Крім заготівлі лісового будівельного матеріялу, заготовляли ще й камінь, вапну та цеглу і провадили инші земляні роботи. Протягом січня, лютого та березня року 1751 заготовлено більше як 4.607 возів дров до цегельні (куповано дрова по 4,5—5,5 коп. за віз)[3]. До цегельні потрібні були погоничі до скарбових волів возити дрова, пісок і т. и., копачі глини та різні фахівці для вироблення цегли.
Фахових робітників Батуринській цегельні постачають переважно сотні Ніженського полку: Батуринська, Новомлинська та Бахмацька, а звичайних Шаповалівська, Борзенська, Прохорська та Коропська.
На цегельні працюють 300 робітників, фахові робітники та 150 копачі глини, і крім того 50 возчиків піску, то-що (1752—54 рр.).
