Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/115

Ця сторінка вичитана

(згадка в Рум. Оп.). Оскільки-ж добре забезпечених матеріяльно (себ-то дужих економічно, а тим самим почасти й політично — як певна заможна верства міської людности) підданих з козаків бачимо ми у Дараган, видно з такого прикладу (одного з багатьох). У дворі ч. 116 на Глубоцькій вул. ми бачимо її піддану вдову 70 р., з козачок. У неї велика родина (9 дорослих і 10 дітей) і добрий статок, а саме: землі орної — 126,3 дні (91,6 десятин). Сіножати на 65 коп. 3 участки лісу дров'яного по 1 вер. навкруги кожен, худоби: великої 31, молодої 5, дрібної 16.

З будівель у дворі: 5 хатів, 4 клуні, 12 повіток. Крім того йому належить 2 вітряки по 1 каменю, гуральня на 1 казан і солодоварня. В містечку на ринкові ще їм належить комора і 2 коморних порожні місця по 10 кв. саж. кожне.

Як бачимо, що-до свого економічного забезпечення, цей двір підданого не уступить більшості дворів козаків виборних.

Закінчуючи цей огляд взаємовідносин старшини та иншої людности Баришполя, зробимо кілька висновків: 1) Значна частина Баришполя належала кільком старшинам, передусім Дараган і Афендикові.

2) Дістали цю частину міста старшинські родини кількома способами: значну частину через надання від гетьмана, але часто також силоміць, захоплюючи землі ратушні й порожні, а також підбиваючи силоміць в підданство всіх, кого була будь-яка змога, незалежно від верстви: козаків, виборних, підпомічників, посполитих, то-що. Практикується також і купівля ґрунтів, переважно на некорисних для козаків умовах, з певним примусом.

3) Цей наступ на місто старшина провадить не тільки, щоб збільшити земельні маєтки, але переважно, щоб монополізувати в своїх руках торговельне й промислове життя міста.

4) Починається виразно цей процес, можна гадати, на початку 30-х р. XVIII в., а к середині його набуває вже значної сили й має вже цілком певні форми панування старшини в місті.


У нашій невеликій студії з історії м. Баришполя ми хочемо тепер спинитися ще на одному моменті, а саме на його торговельному житті. Ми вже були зазначили, що м. Баришпіль вже наприкінці XVII в. має певні риси, властиві торговельному осередкові. Особливо яскраво помічається це в XVIII в., за тих часів, що ми їх оце розглядаємо. Цей характер значною мірою надавала йому велика кількість ремісників, що продавали свої вироби і в місті, і по инших сусідніх містах, закуповували знов-таки сировину, як і в самому Баришполі, так і транспортуючи його з инших міст та містечок України. Всього у 1760-х роках ми бачимо в Баришполі 103 ремісників. Що-до свого фаху вони поділялися так: