7
Луцьке міщанство в XVI в.
чином кривда магдебурзькому самоврядуванню, зменшення суми виплат та участи в них, бо, закладаючись за впливового пана, міщани перестають платити податки та виконувати обов'язки.
Під самим містом у сусідстві міських земель виростає чи поширюється на некористь міщан господарство магнатське. Подано в ревізії такі приклади. Пані Дахновая Василевича, скаржились міщани, мала після смерти свого чоловіка фільварок під містом на передмісті, до того фільварку зайнято не мало пашні господарської та землі міської і самий двір збудовано вже на міській землі. В фільварку осаджено 25 чоловіка, вони мають там свої корчми, ятки та торги провадять на некористь міста луцького (Źr. dz. — VI, с. 73). Пані Дахновая подала свої пояснення, що цей фільварок Левоновський у таких подано границях та з такими землями, як держав жид луцький Iechak, згідно з в. князівською грамотою, і нічого зайвого під фільварок не зайнято. Вирішено було виїхати на місце та на місці все це оглянути. Міщани привели та показали на місці в дворищі та хмільниках сліди колишнього фільварку toho Zyda, потім фільварок перенесено до иншого місця та зайнято міські землі та вигони. Людей осаджено стільки, як пояснила міщанська скарга. Дійсно заведено корчму, як казало міщанство. Поскільки на фільварок дано було в. князівську грамоту, з нею рахуються і в. князь має вирішити цю справу, може, пришле спеціяльних комісарів за-для вирішення справи про фільварок у теперішнім його стані з людьми та корчмами. В цім міщанство не повинно забороняти, перешкоджати пані Дахновій користатись, як було раніш. Зате пані Дахнова не має права далі тут тримати торгів та яток, які завела було, а коли-б і далі були тут якісь торги, староста має цього не допускати та боронити. Цей епізод цікавий зразок поширення панського маєтку під самим містом, захоплення міських земель та утворення конкуренції міщанам у сфері торговлі. Подібну-ж скаргу подали міщани луцькі на Гостських, які після свого дядька Олександра мали згідно з в. князівською даниною дворець над Стиром, де ховано було господарські вівці. В дальшому Гостські перенесли дворець до иншого місця, поширили його та захопили під дворець міську землю звічисту безпідставно. В звязку з цією скаргою виряджено спеціяльний виїзд та огляд на місці. Міщани показували на місці, де стояв дворець господарський раніш і де його поставили Гостські пізніш, зазначували всі головні прикмети господарства. Таким чином виявлено, що це властиво не дворець, але цілий маєток, у якому є ставок, млин, не малий гай, багато землі (в один бік на схід Олицькою дорогою на милю, в другий бік до Крупи на південь на милю аж до Липового гаю) всього більш як на 80 плугів, сіножатей на 500 возів. З привилеїв та листів не видко, щоб це все було надано Гостському в. князівським привилеєм, а не захоплено пізніш спадкоємцями Гостських. Колись дворець було випрошено лише на приїзд до міста, отже не мав він у той час такого характеру великого господарства, який зазначили ревізори. Проти пояснень міщанства, що все поширення переведено шляхом захоплень
