Сторінка:Історичний словник українського язика. Том I. А-Ж. Зошит I. 1930.pdf/3

ПЕРЕДМОВА.

Завдання Комісії Історичного Словника українського язика — вичерпати той слівний скарб, що ми маємо в пам'ятках нашого письменства з найдавнішого його часу до XIX віку. Але, як відомо, в XV–XVI і почасти XVII віці ми переживали період певної літературно-язикової спільности з письменством білоруським. Отже повстає питання, як у цій справі розмежуватися з білорусами? Студіювання пам'яток згаданих віків, що зв'язані з нашою територією, показало, що виділити білоруський лексичний знадібок ми на разі не мусимо. Це с завданням прийдучого, коли вже буде готовий і побачить світа відповідний білоруський словник, а до того нам доводиться обмежуватися на вибір слів з писаних на нашій території пам'яток, хоч би вони й були з виразним забарвленням білоруським. Отже поки що ми відмежуємося тільки територіяльно, хоч само собою не абсолютно, бо деякі пам'ятки, несумнівно до української мови належні, писалися або друкувалися в Білорусі. Слова, що подибуються у кількох авторів в білоруськім фонетичнім обличчі, увійшли в словник, але відзначуються як білоруські. Опріч впливу білоруських канцелярій на мову адміністраційних орґанів на Україні, ми маємо різними добами великий вплив церковної слов'янської, а найбільше польської мови. Слова ції катеґорії, що характеризують літературний язик певної доби, увійшли до словника, але ті слова ції катеґорії, що характеризують індивідуальний стиль письменника, напр. ц.-слов'янські цітати, або чисто польського типу слова, що не увійшли в літературний ужиток і були властивістю тільки даного письменника, або в.-русизми індивідуальної мови письменників другої половини XVIII віку, коли вони писали власне російською, тільки макаронічною мовою, не уміщено в словнику.