ка буланого… А це він спить і йому сниться. Ах, який поганий сон…
— Що це за чоловік в білому? — думає Матвій. — Чого йому треба від мене?
Поважний, старий лікар стоїть над ним і вдивляється в його очі.
— Ви їдете також до краю? — питав Матвій. Лікар привітно хитає головою.
— Доктор, доктор… — каже йому.
— А-а-а-а… — і Матвій заплющує очі.
|
|
По місяцеві вийшов з лічниці. Ослаблений, худий, без цента. Сперся на залізну перегородку і думає:
— До дому вертатися немає чого. Жебраком не приїду. Одинокий рятунок — назад в Америку…
І пішов до пристані.
На щастя другого-ж дня одержав роботу. Носив мішки з мукою до великого складу. Спав в комірці сторожа і сушив свою голову поворотом в Америку. І знов плакав перед сторожом та як вмів, так росказував йому про своє нещастя. Старий сторож зрозумів його і потішав. Він показував на себе і на Матвія, та говорив:
— Ду — Амеріка фур-р-р-р…
Матвій дивився на нього і не розумів, але бачив, що сторож щось добре каже.
— Я — фур-р-р-р до Америки?
— Фур-фур… — заспокоював сторож і дружньо поплескував його по плечах.
За два тижні, як Матвій тільки кінчив свою роботу в складі, надійшов поважними кроками
