Похитувалися то в один бік, то в другий і так сумно тягнули ту пісню, як-би справляли похорони по молодих літах.
І згадав Матвій й свої літа, що так минули, пропали. Згадав і пекучий жаль здавив за горло. І він ще так недавно в оцій хаті був молодим, а зараз…
Хотів вже встати і сказати всім, що він, Матвій Шавала, з усіми справляє весілля своїй Анничці. Але гості заметушилися і почали засідати за стіл. А дзвінкі-жіночі голоси вже приспівували:
|
Ой летіла зазуленька сіла в сад, |
А дружби з чоловіками вже з-за стола відгризалися:
|
А що-ж тобі зазуленько, до того, |
Гостилися. Кружляли чарки з горілкою, лунали сміхи. В жіночому куті похитувалися кумки і моргали до сухого музики. Скрипка заголосила, а кумки з Марією разом затягнули своїми високими голосами і захитали головами. Приплескували долонями, нахилялися то до Марії, то до сумної-закосиченої Аннички та приспівували:
…Тепер я сі свашки-любки
Тай розвеселила…
Що з одної дитиночки
Аж двоє зробила…
Тай ми одну дитиночку
Купали-люляли,
А другу нам дитиночку —
Ангели прислали…
