у пролєтаріята надвартости. Інтеліґентний рентабілітет має спільного багато з рентабілітетом приватно-власної земні, бо як інтелєкт, так і земля — є природніми добрами.
Через те все ясно, що інтеліґенція, яка має дохід вищий над екзістенц-мінімум, по своєму клясовому становищу, по економічній природі свого доходу — належить до буржуазії, хоч по формі користування своєї праці (найми) її можна зачислювати до трудових мас. Але форма не повинна закривати дійсний зміст і ми повинні ясно розмежувати ці два взаїмно-ворожі табори — пролєтаріят і рентьєрів-інтеліґентів. Ці інтеліґенти кричать тепер, що вони належать до „трудових мас“ (бо трудяться над ограблюванням їх), навіть закладають всякі „трудові“ партії, обурюються, що пролєтаріят не пускає їх до влади і доводять, що адвокат, городський лікар, директор, управитель маєтку і т. п. „трудовики“ є також наймитами, пролєтаріями, а тому вони здібні обороняти інтереси народу і т. и. Що наймити — це правда, але також правда і те, що — експлуататори, буржуї, рентьєри.
Адвокатура і юстиція навіть спеціялізується на обороні власницьких інтересів, це є спеціяльний орган для оборони інституту приватної власности. Родились разом з ним і мусять разом з ним згинути. „Вмѣстѣ пойманы — вмѣстѣ и повѣшены“
