ник дістає 600 корон за тиждень, а я — учитель, — 500 корон за місяць!“ — говорить, нарікає на дорожнечу і на страйки, не розуміючи, що фабричний робтник клясово в сто разів свідоміший від його, учителя, а тому й дістав 600 корон тижнево.
Пройдіть по всіх низчих щаблях професійно-інтеліґентської найманої праці, ви скрізь зустрінете це характерне з'явище: трудова інтеліґенція, що має всі прикмети і інтереси пролєтаріяту, одріжняється від цього пролєтаріяту лише одним — відсутностю свідомости своїх спільних з пролєтаріятом інтересів.
Почтово-телеґрафні залізничні, державні урядовці, служащі всяких банків, контор, підприємств, преси і т. д. — вони представляють собою клясово несвідому частішу великої пролєтарської маси і стоять нарівні по своїй клясовій несвідомости хіба з анальфабетами-чорноробочими, що вперше прийшли з села на заробітки в місто. Під цю характеристику підходять всі інтеліґенти, що виходять на біржу праці і продають „свою голову“ (не руки) роботодавцям, але, на жаль, разом з головою вони продають їм і розум, гублячи клясову свідомість робітника-пролєтарія.
Коли заробіток цієї наймитської інтеліґенції перевищає екзістенц-мінінум, коли такий інтеліґент вже має змогу „відкладати“,
