Ми вмовились назавтра зустрітися на тому самому місці. Кілька разів після цього ми очікували тут один одного. Зовсім не запідозрювали, що ми провадимо наші таємні побачення біля дверей контр-розвідки (Новосільська, 64).
Коли ми повернулись до готелю, нам віддали наші пашпорти. На них були явки Бульварного участку денікінської державної варти.
Вранці я та Зігмунд зайшли в „Прогрес“, на Садовій вул. проти пошти, випити чаю. Я розгорнув „Одесские Новости“ та перечитував телеграми. Несподівано уздрів одну з Миколаєва, видруковану петитом, за заголовком „Наказ ген. Слащова“. Наказ цей проголошував буквально так:
„Руські люди, до мене. Хто проти єдиної великої неподільної Росії — стережися, за виступ проти єдиної неподільної країни — розстріляти.
Генерал-майор Слащов“.
Потім був спис розстріляних — всього 61 чоловіка. Серед них була Роза Печерська, Гриць Хазанов, Тася Мальт.
Мабуть, я крикнув, бо Зігмунд зблід. На мене дивилися із-за инших столів. Я показав Зігмундові газету. Він зблід іще дужче.
