| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Інгулов Сергій. Провокатор. 1929.pdf/7}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Як трапилося, що я став оперовим актором, власне, я й сам не пам'ятаю. Тільки тепер, переглядаючи папірці, що їх видала була Одеська губнаросвіта, про те, що я артист державного оперового театру, що я їду на запрохання кооперативу „Трудова копійка“ до Миколаєва для солових виступів у театрі кооперативу й що мій смокінг та фрак не підлягають реквізиції, вони бо є моє знаряддя виробництва, — лише тепер я бачу, що я не провалився ще в перші кроки підпільної роботи завдяки тільки тому, що мені пощастило приїхати до Миколаєва раніш, ніж місто зайняли денікінці.
Пригадую, що до війни всі газети облетіла вістка про випадок із Шаляпіним, що гастролював за кордоном. На його ім'я одержали листа до запитання. Співак подав документи, але поштовий урядовець не повірив і вимагав, щоб Шаляпін проспівав „Блоху“.
