і російські, і латиські прізвища та найрізноманітніші зрости й професії. Ці сторінки були непевно білі, тимчасом як решта були жовті, немов старі царські паперові карбованці.
В Красному від нас не вимагали документів. Ми заїхали до першого камінного будиночку під черепицею на околиці села й випрягли коней. У вікні був вирізаний із паперу черевик: мабуть, тут жив швець. Ми зайшли в хату.
— Добрий день! Дозвольте у вас трішечки погрітися.
Швець обернувся на своєму низькому стільці, підсунув окуляри на лоба, глянув на нас незадоволено, коротко промовив:
— Грійтеся…
Це був німець. Він знову зсунув окуляри на ніс, одвернувся й почав молотком обламувати білі вишкірені зуби навколо обтіпаної пащеки брудного черевика. Треба було зробити його привітнішим. І я забалакав про шкіру.
— А де ви добуваєте товар для роботи?
— Ф Миколаєві і ф Одесс…
— Скільки платите за цю підошву?
Він сказав ціну. Ми сплеснули руками:
— Так дорого. Ай-яй-яй!.. На базарі. У спекулянтів. От що, — запропонував я, — ви звертайтеся до нас на завод „Прообгол“ — знаєте, такий на Міщанській, ріг Прикордон-
