непокоївся, коли ми забалакали про футуризм. Він цілим корпусом обернувся до нас і рішуче промовив:
— Цитьте…
Ми дивилися на всі боки — нічого непевного не було. Ми більше не поверталися до теми про футуристичне мистецтво. Але запитали візника, чого він сполохався:
— Про це два слова менше…
В Козлові нас зупинив вартовий. Салдат ліниво запитав документів. Я показав посвідчення від заводу, і він не дивився на пашпорти. Проте, з пашпортами було не все гаразд. Тільки перед самим від'їздом я помітив, що я, власне, метерлінківська „ненароджена“ душа, яка прагне народитися, але їй визначено долею народитися лише за 72 роки — в пашпорті значилося: „рік народження — тисяча дев'ятсот дев'яносто перший“ замість 1891.
Коли б дивився на пашпорт денікінський салдат, він, звичайно, міг би й не помітити цього казусу. Небезпека буде за прописування. Але із пашпортом Зігмундовим могла б трапитися й халепа: Дуніковському за пашпортом було 24 роки, але сам пашпорт був „и стар, и дряхл, и износился“ так, ніби хазяїн його був, у найліпшому разі, сам Мафусаїл. Особливо старі були перші сторінки книжки, що підлягали вже кільком перемиванням і знали вже і українські, і татарські,
