Вранці, коли ми розходилися по домівках, у центрі міста на лихтарному стовпі легко хитався від вітру, ніби обірваний дріт польового телефону, молодий двадцятилітній селянин. І на ногах у нього була картка з написом „бандит“.
В бік до Баштанки сунула артилерія.
Вікторії, Зігмундові та мені не можна було залишатися в Миколаєві. В Одесі стався великий провал. Заарештували й Ганну Шапіро, що ми послали її із звітом на адресу старої явки, де було влаштовано засаду. В Ганни забрали блок-нот, щось подібне до щоденника, що в ньому вона багато писала про Вікторію та про мене. Під катуванням вона могла розповісти все, що знає про Миколаїв. Наші адреси їй були відомі.
Окрім того, видужував Бутилін.
Невдала спроба баштанців та вісунців поширити територію своєї республіки, обставини, що склалися для комітету та що не дозволяли всій президії та деяким його членам залишатися ца роботі, провал Павла Латиша, який був у нас за скарбника, новий провокатор Фрідман-Махновецький, що стукав у двері й бажав спекульнути на арешті колишнього голови Миколаївського виконав-
