їх чота чи рота в містечку Богуславі (на Київщині) всіх дівчат єврейських зґвалтували. І навіть порядок особливий завели: доки вони ґвалтують, батьки мусять свічку або лямпу тутечки ж держати.
Анекдота не нова. Цих анекдот ми знаємо багато. Ми знаємо анекдоту про містечко Городище на тій самій Київщині. Там п'яний козак злазив по драбині на горище, поковзнувся і впав на багнета власної ґвинтівки, що поставив її біля драбини. Отже, там одплатили єврейському населенню за „вбивство“ цього козака так: зігнали всіх євреїв у синагогу й почали на них стріляти, як попало, доки їх усіх перебили.
Ми знаємо анекдоту і про містечко Вільшаницю, яке перетерпіло серію погромів — і німецьких, і петлюрівських, і григор'євських, і махновських, і денікінських. Погром, що вчинили денікінці, був останній: нічого не залишилося від містечка. Тоді добровольці зруйнували до останку попелище та пройшли по містечку боронами…
Ми вночі не спали. Від холоду схоплювалися й починали бігати по кімнаті. Намагалися знову розтопити пічку, але вона знову скажено куріла. Відчиняли вікно, щоб випустити дим, і ставало ще холодніше.
На світанку стало чути глуху артилерійну стрілянину. Вона тривала недовго.
