Смело мы в бой пойдем
За Русь святую
И, как один, умрем,
Ничем не рискуя.
Стало зрозумілим, що ми спізнилися: наступ повстанців роздавлять.
Вдень ми послали одного товариша, щоб попередив Баштанну про сили Слащова, що їх стягнуто до Миколаєва.
Але чи зможе він зупинити порив села, що повстало? Та чи й допоможе тепер затримка наступу?
Виклик зроблено. Слащов не відмовиться від вигідного моменту, щоб улаштувати ілюмінації з приводу його повернення у „визволену ним країну“.
Для повсталих сіл справа стояла так: або загинути в бою із слащовськими головорізами, або без опору — від вогню слащовських батарей.
Була тиша. Стрілянини не чути. Коптилка згасла. Рижий перекидався на трісках, чортихався та скептично плював у темряву.
Коли кидав вовтузитися, закурював цигарку й розповідав анекдоти дня, що пережили:
— Сьогодні я на базарі з одним добровольцем-салдатом розбалакався. Задоволений своїм життям. Юдофіл, виявляється… Єврейок любить. Із запалом розповідав, як
