ліві есери зуміли розбуркати селянську стихію, але скерувати її потрібним напрямком не вистачило сил.
Ми мали за мету — дати конкретні завдання партизанським загонам, щоб вони не могли відхилитися від них через різні погромницькі розваги. Сукупно з есерами ми розробили такий маршрут: Миколаїв — не мета, а лише етап; партизани повинні перейти через Миколаїв без затримки в ньому. Для того, щоб вирушити на Вознесенське, Помішну та Лисавет, а там з'єднатися з Махном. Завдання — в Миколаєві відкрити тюрму та звільнити всіх політичних в'язнів. Розгромити контр-розвідку, захопити скарбницю, якщо вдасться, на станції висадити в повітря вагони з військовим майном та набоями. Роздати обмундирування польового інтендантства партизанам.
З цим планом Панас повернувся до Баштанки. В той самий вечір ми довідалися, що план баштанці ухвалили, і повідомили вісунців. Баштанці минулої ночи мали вийти на Миколаїв, вісунці — на Херсон. Не можна було передбачити, яких форм набере цей рух, коли він досягне до міста.
У нашій листівці, що її Панас одвіз до Баштанки, і яку ми розіслали через своїх кур'єрів у всі околишні села, ми казали лише про потреби напасти на тюрму
