дійсні радянські гроші. Це було, як наслідок нашої агітації. Село потопало в радянських паперових грошах, коли прийшли білі. За першу дію денікінців було анулювати радянські гроші. На цьому ґрунті постало незадоволення, що ми його й використали.
Напередодні прийшов до нас із села Панас і повідомив, що він запізнився, але все ж його вплив у повстанському комітеті великий. Добре, що борбисти не висувають специфічно есерівських гасел і поки-що гуртують селянство під стягом радянської влади. Він прибув до Баштанки, коли повстанці принципово ухвалили наступати на Миколаїв. Довелося лише брати участь у розробці плану наступу в певні строки. Панас зумів досягти того, що день наступу було відкладено, щоб встигнути умовитися з нами.
Повідомлення Панасове застукало нас розполохом. Ми були зовсім непідготовані до події, що насувалась на нас, коли ми не чекали її. Рухом повстанців керували борбисти. Тому ми з ними звязалися й розробили спільний план дій. Борбисти не знали, що, власне, спонукає їх іти на місто. На всі наші запитання вони відповідали:
— Не можна здержати дядьків… Рвуться до міста… Ми прийшли до висновку, що
