скомпромітувати себе. В Миколаєві їх вважали за лівих меншовиків.
Згодом ми субсидію все ж дали, але не за позицію „Луча“, а за практичну допомогу, що нам робив радпроф у нашій червоно-хресній роботі. Це було дешевше, ніж нову добути явку. За нашою ініціятивою при радпрофі утворено бюро юридичних порад, на чолі якого стали місцеві адвокати — меншовики. За секретаря цього бюра був Зігмунд, а після нього — Борісов. Фактично всю роботу провадили вони. Поради давали переважно рідним заарештованих товаришів. Зігмунд та Борісов ганяли адвокатів по різних слідчих та прокурорах узнавати про справи ув'язнених комуністів. Давали їм при цьому завдання знайомитися не лише із суттю обвинувачення, але і з можливістю за гроші або якось инакше скерувати справу на кращу дорогу. Хоч таким шляхом не пощастило нікого звільнити, але полегшити долю деяких товаришів усе ж пощастило.
Юридичне бюро було нашою явкою не тільки для дружин і матерів ув'язнених товаришів, а й для багатьох заїжджих робітників. Це зручна явка: звідци зовсім легально ми, через рідних, а також, експлоатуючи апарат радпрофу, провадили передавання до тюрми. Так от у день других ро-
