Вранці на заводі робітники мені розповідали, що вчора біля заводу забили людину. Кажуть, комуністи стріляли. Инші кажуть, офіцери стріляли, а забито комуніста.
Прийшов хазяїн і теж розповів, що комуністи забили контр-розвідчика. Він бачив, як його відпровадили до міської лікарні. Кров цебеніла в горлі. Не виживе.
В газетах нічого не було про цей випадок. Не можна було перевірити — живий Бутилін, чи ні. Нарешті, вдалося через фельдшера тієї лікарні встановити, що співробітник контр-розвідки Іван Шишов видужує, мабуть, за тиждень випишеться. В нього вибито око, перебито перенісся та ключицю, й тяжка рана в горлі. Але він видужує.
Організацію ми розподілили на три райони: Слобідський, Кузнечний, Міський. В Слобідському працював Мишко, в Кузнечному — старий Акімов, у Міському — Вікторія. Явка на третій Військовій працювала добре. Хазяїн голярні (Рижий) найняв собі підручного майстра й мав можливість краще виконувати примхи своєї вибагливої нареченої (Вікторії). Сюди приходили голитися та стригтися не лише з Кузнечної вулиці, а навіть із Водопою — дядьки. Дядьки ці були,
