шли й залишили шпиків на варті. Яша, ідучи з дому, забрав із собою шрифт, що в нього зберігався.
Того ж вечора Зігмунд остаточно переконався, що Бутилін — провокатор.
Зігмунд та Рижий запевнили Бутиліна, що їхнє незадоволення самозванцями з комітету таке велике, що коли для поновлення його складу потрібно було б членів комітету запровадити до контр-розвідки, то вони б пішли навіть на це. Все нещастя в тому, що в них немає звязку з контррозвідкою, а самим з'явитися туди ризиковано. Бутилін заявив, що це „єрундовська справа“, що звязок завжди можна знайти, але навряд чи доцільно віддавати самозваних до рук контр-розвідки вкупі з грішми.
— Слід заволодіти їхньою касою… инакше тяжко буде налагодити роботу.
Зігмунд та Рижий погоджувалися з ним.
— Та це не тяжко, — пояснив Рижий. — Завтра о сьомій годині вечора ми повинні зустрінутись із скарбником. У нього завжди гроші біля себе. Він мусить нам дати трохи грошей. Ми його можемо пристукати… зброї тільки добути треба. Найтяжче звязатися з контр-розвідкою…
Бутилін махнув рукою:
— Дурниця. — Він вийняв папірця з кешені й показав: „Пред'явник цього, Іван Ши-
