— Це — за вашими відомостями. За нашими зайнято Курськ. Але справа не в цьому… Спільник…
Тоді я спокійно промовив:
— Доведеться зробити нальот на вашу друкарню.
Колишній більшовик скептично ставився до цієї думки.
— Це краще… але все ж не годиться… Мене знають, як більшовика… Брата мого забито, коли втихомирювали повстання німців. Не повірять. Скажуть, підроблено. Ви примушуєте нас ризикувати.
— Це буде не бутафорський наскік, а справжній. Будете опиратися — застрелимо. Надоїло.
Наближалася друга річниця Жовтня. Я вже написав текст иншої листівки — ювілейної.
Наскоку не вийшло. Військовий відділ ще не зорганізувався. Але бланки пашпортів ми добули шляхом трансформації. Одягли одного товариша в шинелю з погонами. Дали йому кашкета з кокардою. Він зайшов до друкарні, вийняв розносну книжку, дав бланк шостимісячного посвідчення державної варти, звелів видрукувати 500 примірників таких самих, таким самим шрифтом і звелів розписатися в книжці про одержання замовлення. За три дні замовлення одержав
