справа. Умовилися й про пароль на одержання з друкарні вже надрукованої прокламації.
— У вас тут мусить бути термінове замовлення для цегельні Грачова.
— В конторі нікого немає… не можна видати без контори… а в тім заждіть, зараз узнаємо…
О сьомій годині я довідався, що працює не та зміна складачів, а неблагонадійна й нетверда. Листівка не вийде. Треба було спішно попередити Зігмунда, щоб він не їхав уночі за „замовленням цегельні Грачова“. Але я не знав його адреси. До пізньої ночи мені не вдалося його відшукати.
Сталося, що Зігмунд доручив одержати листівки дівчині з „камси“. Якраз у неї я кілька раз запитував про адресу Зігмунда. Вона приїхала до друкарні й викликала там загальне здивовання. Що це, мовляв, за чудачка, яка гадає, що вночі, без контори, та ще в неділю їй видадуть замовлення?
Вона зрозуміла, що трапилась якась халепа, й поїхала назад.
Я розшукував далі друкарню. Була в місті друкарня, устаткована за радянської влади, що існувала на „товариських умовах“. Товариство складалося з чотирьох чо-
