тову скриньку в Одесі. В ньому все було так імовірно: „Аня путается с Ржевским. Он ныне опрятненький па-аручик, остепенился. Спорит попрежнему. Сразу отправился в часть“.
Хто б міг догадатися, що це визначало:
„Нужны паспорта“.
Робота починала в'язатися. Основний осередок складали політробітники 58 дивізії, херсонці та надіслані з Одеси товариші. В своїй практичній роботі ми спиралися на „камсу“ або на „антанту“. Так ми звали свою молодь. З миколаївців пощастило нав'язати зносини лише з двома товаришами — Мишком та „Латишем“ (Павлом). Це були місцеві робітники-металісти, і через них ми зав'язали стосунки з иншими місцевими комуністами-робітниками. З Одеси приїхала Вікторія (Уласевич), привезла трохи грошей та звязки, що передав секретар Миколаївського паркому, який осів в Одесі.
В помешканні радпрофу в неділю при зачинених віконницях відбулася перша нарада відповідальних робітників. Обрали комітет, а потім і президію з трьох чоловіка: мене, Вікторії та Яші (Янова) з Кривого Рогу. Роботу ми розподілили таким чином: ви-
