— Все зроблено. Подробиці взнаєте в товариша, що до вас прийде. Сюди більш не приходьте.
— Він прийде сьогодні?
— Сьогодні.
Товариш не прийшов. Таким чином я зостався один, без робітників, без звязку, без потрібних засобів.
Другого дня зранку на Водопої, а потім і в Слобідці гула артилерія. А потім одразу вже й у самому місті заохкали кулемети.
О першій годині дня повз моє вікно проїхав на коні офіцер у захисних погонах, а позад нього салдат в англійському френчі. Біля воріт проти вікна офіцер побалакав із дідом, що сидів на лавці, потім обернувся до салдата та щось йому промовив. Салдат під'їхав до діда й почав його стьобати нагаєм. В сивій бороді дідовій з'явилися дві тоненьких червоних смужки. Дід упав. Ординарець поїхав доганяти начальника.
До міста вступали денікінці.
Протягом тижня я не виходив із дому. Це був тиждень п'яної гульні білогвардійських та козачих ватаг. Вони влітали вечорами в будинки для обшукування, забирали
