не нові сани. Не вплинуло. Коло мосту він нас ізсадив; ми лишилися безпорадні, розгублені, з чемоданами та корзинками.
Повз нас ішла з Миколаєва кіннота. І це тривожило. Зодягнуті салдати були, як козаки — штани з лампасами, але без погонів. Мабуть, свої, та ж ми й не бачили своїх частин, що відступали. На в'їзді на міст стояв військовий та перевіряв документи. На кашкеті мав червону зірку. Я показав йому своє справжнє посвідчення та дозвіл одеського коменданта на зброю, і він допоміг нам дістати підводу та перебратись через міст. Місто притаїлося й чекало.
Вночі знявся стовп темного, бурого полум'я і, впершись у твердий чорний бетон неба, розплескався, громохко поповз над містом та дмухнув димом і курявою в очі будинків і вулиць. Почалися вибухи.
З галасливим виттям улітали шрапнелі у вогневий потік, лизали морок короткими блискучими язиками й потопали в пожежі.
Це дивізія тов. Федька висаджувала в повітря бронепотяги та вагони з військовим майном. Їх не можна було вивезти, бо шляхи на Колосівку зіпсовано, а міст коло Гур'євки
