Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/87

— 80 —

Природу тяжко одмѣнити.
При своєй небозѣ добре и в дорозѣ.
Присхло, як на псови.
Притяли му крыла.
Причѣпи кобылѣ фо̂ст.
Продав пса за лиса.
Про єдного жовнѣря во̂йна буде.
Прозьба панська ро̂вно з наказом ходить.
Прозьба стѣну перебьє.
Промый чоло, чи не дасть Бо̂г чого?..
Промѣняв ремѣнець на лычко.
Пропав батько з дурными сынами.
Пропав Козак з дудами.
Пропав, як пес в ярмарок, (або) — як камѣнь у водѣ.
Просили — не хотѣв, казали — мусѣв.
Проси, як найбо̂льше, а бери, що дають.
Просто з моста на бѣгущую воду.
Пси выють, а мѣсяць свѣтить.
Пси му за ухом выють.
Псови очи, а чортови душу запродав.
Псѣ голоса не йдуть на небеса.
Пуста голова анѣ посивѣє, анѣ полысѣє.
Пустив Бо̂г Микиту на волокиту.
Пустився на хехкій хлѣб.
Пусти пса по̂д сто̂л, во̂н лѣзе на сто̂л.
Пусти уха меже люде, то цымало учуєшь.
Пфу на землю, заким ся оженю.
Пхаєся, як до свяченои воды.
Пяни̂ а дѣти и нехотя правду скажуть.
Пяный на все зо̂зваляє.