Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/81

— 74 —

Першій килишок, як по леду, другій, як по меду, а за третій не пытай, лише давай.
Перши̂ коты за плоты.
Пес бреше, вѣтер несе.
Пес бреше на сонце, а сонце свѣтить.
Пес бреше, пан ѣде.
Пес здохлый не кусає.
Пес на кости лежить; сам не ѣсть и другому не дасть.
Пес не з-ѣсть не повалявши.
Пес пса ѣсть, коли ся ѣсти хоче.
Пес псу — брат.
Песя мати не загине.
Печени̂ голубы не летять до губы.
Пій, а не бій.
Пилнуй носа свого, а не кожуха мого.
Писав, писав — чим? запечатовав.
Пытався чорт бабы: „Що о Бозѣ люде говорять?” — „Славлять, величають.” — „А що о менѣ?” — „Якось вас дуже на зубы взяли.” —
Пыталися дѣдька, чим бы хотѣв бути? — „Окомонскою кобылою, мелника куркою, або панскою мамкою.”
Пытатися кума-розума.
Питьє, пожитьє.
Пищить, як каня. (Або) — як дѣдько в градовій хмарѣ.
Пьє на вовчу шкиру.
Пьє, як по оселедци.