Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/76

— 69 —

Не хотѣли Жиди ѣсти манну, найже з-ѣдять дѣдька.
Не хочу — дай сюда; не треба — здастся.
Не чудно, що ко̂нь здох, але хто дав псам знати?
Не чим то ѣ так величають — зазуля, зазуля!
Не шкодить бѣльмо оку, лише що не видить.
Не штука дати, коли є з во̂дки брати.
Не штука писати, коли є що дати.
Не штука роскинути, а штука зо̂брати.
Нещаслива година, як лиха родина.
Нещасливость свѣта, збавилося лѣта, прійшла зима, тай хлѣба нема.
Нещастьє нѣколи само не приходить.
Не щодень великдень. — Не що дня брѣдня.
Не щодня можна сѣяти, зберати.
Не ѣв — замлѣв; наѣвся — розболѣвся.
Не ѣсть пан дяк гусей.
Но̂с выше губы носить.
Но̂чь нѣкому не спріяє.
Нове ситце на клинци, а старе по̂д лавою.
Нового не запроваджай, старовины держись.
Нога ногу по̂дперає.
Ноги собѣ скалить, а чоботы на кію носить.
Носится, як баба зо ступѣром. (Казка).
Нужда бы тя побила (не на вас показуючи).
Нужда закон ломить.
Нужда мовчати не вмѣє.