Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/42

— 35 —

Замкнув вовка межи во̂вцѣ.
Зальяв му сала за скиру.
За моє жито ще мня побито.
За моєи головы на твоєй и волоска не стане.
За море по зѣльє по̂шов.
За но̂с кого водити.
Занюхав ковбасу в борщи.
За правду бьють, а за неправду и дѣды пьють.
Запродав чортови душу.
За раз не вѣшають.
Заробив на со̂ль до оселедця.
За сво̂й гро̂шь, кождый хоро̂ш.
За сидженьє нема ѣдженьє.
За сиротою Бо̂г с калитою.
Засмѣєшься ты ще и на кутни̂ зубы.
Заспѣвай собѣ о липовом клинью, та о бѣлій березѣ.
Застався — а постався.
„Застели сто̂л.“ — „Нема чим.“ — „Дай ѣсти.“ — „Нема що.“ — „То спрячь.“
Заcтивбысь як зазуля.
За твоє добро кадук тобѣ в ребро.
За тым Боже, хто кого переможе.
Захотѣло му ся в петро̂вку змерзлого.
Захтѣв у дѣда впросити хлѣба.
Захтѣлося — запрѣгайте; во̂дихтѣлося — выпрѣгайте.
За чуже добро, вылѣзе ребро.
За чуже лычко, дась сво̂й ремѣнець.