Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/114

— 107 —

Чим бык навык, тым и реве.
Чим горщик накипѣв, тым и смердѣти буде.
Чим дальше в лѣс, тым бо̂льше дров.
Чим не наѣсися, тым ся не налыжешь.
Чи може сова в сонце дивитися?
Чим пес старый, тым хво̂ст твердый.
Чим ся мудрый встыдає, тым ся дурный величає.
Чим хата богата, тым рада.
Чим хата має, тым гостя пріймає.
Чого бы слѣпачище хотѣв, кобы пло̂т видѣв? —
Чого жалуєшь козѣ лѣса?.. най ѣсть.
Чого надто, то (выбачте) и безроги не хотять.
Чого не купити, того и не жаловати.
Чого очи не видять, того серцю не жаль.
Чого паны наварять, тым ся по̂дданіи попарять.
„Чого слѣпый плаче?” — „Бо стежки не баче.”
Чого ся Ивась не научить, того и Иван не буде вмѣти.
Чоловѣк гордѣє, коли му ся добре дѣє.
Чоловѣк за бато̂г, а жѣнка за пиро̂г.
Чоловѣк мыслить, а Бо̂г рядить.
Чоловѣк на свѣтѣ, як банька на водѣ.
Чоловѣк не ангел, абы не согрѣшив, а не чорт, абы не покутовав.
Чоловѣк не дастся, лише раз з розуму звести.