Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/100

— 93 —

Тогды любить и сват, коли ся добре має брат, а колы бѣдный, то забуде и брат ро̂дный.
Тогды мама бѣду знає, коли малую детину має.
Тогды мама дурна, коли детина мала.
Тогды ми губы лыжи, коли чорніи.
Тогды скупѝ, коли на дни.
Тогды сусѣд добрый, колы мѣшок повный.
Тогды то буде, як на долони волосьє выросте.
Тогды у сироты великдень, коли сорочка бѣла.
Того и чорт в ступѣ не потрафить.
Того шукає, що не положив.
То єго права рука, (або) — праве око.
Тоє мене нѣ свербить, нѣ болить.
Тоє му так потрѣбно, як лысому гребѣнь, слѣпому зеркало, а глухому музыка.
То не вчислѣ.
То не до шмыги.
То не з Грицьом справа.
То не певна, то хитра пташка.
То пустіи слова, але правды в них нема.
Торкни в сто̂л, то ся ножицѣ во̂дозвуть.
То ще тогдѣ дѣялося, як шкиряни̂ грошѣ на свѣтѣ були.
То язя с пекла родом.
Тра знати по чому локоть.
Тра йти в свѣт за очи.
Трафив го в седно.