Чи гетьманці, ставлячи своїм завданням співпрацю класів мають і собі створити таку необчислену кількість партійних угруповань як і демократичний парляментаризм, побудований на боротьбі класів?!!
Чи може і Українці мають кілька монархічних традицій? Чи може нарешті та сама людина, та ще історик, сьогодні вважати за історичну традицію одне, а завтра друге?
Коли Липинський сьогодні своїм поводженням заперечує все те, що писав і чому вчив протягом довгих літ нашої еміґрації, коли він своїми руками пробує розбити з його іменем звязану політичну концепцію та захитати віру з ним же спопуляризовану для українського громадянства класократичну теорію, то це не означає, що вся його наука і класократична теорія дійсно не витримує критики, не витримує спроби життя. Не катастрофою основних засад Липинського є ця його руїнницька спроба, а лиш його особистою катастрофою, доказом того, що члени орґанізації мали рацію, коли писали Липинському 5-го травня про порушення і зломання його, Липинського, духової сили, бо в монархічнім русі може бути опозіція, але тільки „опозіція Його Величности“ і ніяка інша.
Перейдемо тепер до найбільш болючого для нас — гетьманців, зробленого В. Липинським закиду Панові Гетьманові в недодержуванні даного слова. Цей закид відкидаємо з усією рішучістю і на підставі знання всіх обставин і документів свідчимо, що В. Липинський говорить неправду. Ось документи і ось дійсні факти:
В. Липинський закидає Гетьманові порушення умов, зроблених в Бадеґу між Я. В. Паном Гетьманом і Липинським при кінці листопаду 1929 року. Липинський твердить тепер, що передав головування в Раді Присяжних Панові Гетьманові в замін за право бути „одиноким дорадником“ з умовою, що Гетьман зобовязаний виконувати породи, „до яких Липинський привязуватиме особливе значіння“.
Слідуючі документи, зложені і підписані самим В. Липинським, зясовують, що подібна умова не тільки не була в Бадеґу прийнята, та Радою Присяжних затверджена, а навіть не могла бути В. Липинським пропонована.
Ось лист Липинського до Пана Гетьмана з дня 29. X. 1929, в котрім Липинський дякує Панові Гетьманові за намір приїхати до Бадеґу і представляє стан річей і характер майбутньої паради Липинського з Паном Гетьманом в таких словах:
„Підчас мого останнього побачення з Н. В. Кочубеєм, я предложив йому взятися самому за врятування нашого
