Тому і лише тому звертаюся тепер до Вас з отсим моїм братерським зазивом:
Покажіть Ви всім нам на ділі, що Ви дійсно політик, людина цільна, у якої слово не розходиться з ділом.
Ви нас учили, що ми наше велике й важке діло зможемо довершити лише в покорі й любові, а ніколи в заздрості, злобі й ненависті.
Дайтеж Ви самі тепер нам приклад покори, приклад любови і приклад того, якслід підіймати авторитет того, кого Ви на диктатора всім нам зовсім несподівано, на перекір нашим, принаймні моїм бажанням (не особистим, а в інтересах нашої справи), накинули!
Не зробитеж Ви цього, — то знайте, що ніхто інший, як Ви самі зруйнуєте те, що протягом 10-ти років всі ми вважали ділом рук Ваших!
Говорю це Вам я, як той, що трохи довше ніж Ви стояв в практичнім орґанізаційно-політичнім житті, який так само, як і Ви „заробляв і заробляє“ (по термінольоґії Т-го) тепер на правій, як колись на „лівій“ своїй ідейній лінії і який, хоч і не набагато, а все ж на пару років таки старший під Вас і який, — щоб Ви про мене не думали й не говорили — нашій справі так само до життя, згідно з своєю присягою, вірним буде, як і Ви!
Отже ще раз:
Жду від Вас прикладу покори Вамиж наставленому диктаторові, підтримки, а не топтання в багно його авторитету й хоч крихітки любови до всіх нас „Членів Ради Присяжних“.
Єдиним справжнім доказом цього може для мене бути знищення Ваших пересяклих злобою, ненавистю й погордою „запитів про обєктивні факти“.
Ваш О. Скоропис.“
Відповіді на нього мого листа я не дістав. Я, як і ніхто з нас не міг вже його урятувати.
В. Липинський покинув нас, зробивши невдалу спробу зруйнувати нашу орґанізацію і скотився… на шпальти „Діла“, в обійми „братчиків“…
І напоєні жовчею заздрости, отруєні лютою злобою, пера „братчиків“ почали працювати.
Їх „Олександер Македонський“, ця „владарсько-королівська“, вщерть „віщими, божеськими таємницями надхнена особистість“, яка „упостачує буття“ братчиків, рече ось-як:
…„Бо не кожному, лиш постатям на найвищих щаблях людської гієрархії, героїчно-владарським і героїчно-віщим постатям є дано упостачувати собою не одну, а багато космічних сил-ідей“.
…„Бо де визначується всьому своя міра і всьому своє місце, там непорушним заложенням мусить бути свідомість
