ним (ізза того головно, що Кочубей штовхав Пана Гетьмана на цей шлях і я мусів проти його розхлябаности виступати!) передали Ви пропоновану Вам диктатуру — Пану Гетьману.
4. Хоч я вважав і вважаю цей крок надзвичайно небезпечним, я не робив опозиції і „вітав“ цей розпачливий крок єдине тому, що добачав в ньому хоч якийсь прояв волі до чину, перехід від словоблудів, яке завів у нас Кочубей, до хоч — і криво початої — та всеж якоїсь акції, якогось виходу з смердючого вже баговиння.
5. Тому я не вагаючись став помагати Пану Гетьману оскільки на те мені мої сили позволяють, точнісенько так само, як я помагав перший рік Кочубеєви (оскільки той моєї допомоги потребував).
6. Бо „проголошений диктатор“ може стати диктатором дійсним лиш тоді і лиш остільки, оскільки він знайде відгук, співчуття й підпору у свого окруження.
7. Тому Ви, раз Ви вже самі заініціювали цю абсурдну (з погляду нашої ідеольоґії) комбінацію, не маєте найменшого права перешкоджати проводити в життя те, що цей диктатор вважає потрібним перевести, бо це ж є і сенс, і єдина сила диктатури.
8. А вже непростимий абсурд навязувати комусь диктатуру (як це зробили Ви), щоб слідом за тим вимагати від „диктатора“, щоби він робив не те, що і як вважає він для справи доцільним і потрібним, а те і так, як не Ви вважаєте (і як це зновуже робите Ви!).
9. Тепер, — раз маємо диктатора, — мусимо всі йому помагати у всіх його заходах (хочби й помилкових на наш погляд), бо робить він їх в інтересах нашої справи, як йому його здібности це позволяють розуміти й робити.
10. І Ви перший (через те що Виж нам диктатора наставили), мусите тут приклад дати всім іншим, бо лиш коли круг нього утвориться атмосфера послуху й любови, поваги його авторитету, зможе його діяльність дати хоч якісь практичні наслідки.
11. Коли ми терпіли мало не три роки Кочубеївське словоблудів, то мусимо дати бодай рік на диктаторську діяльність Пану Гетьману, щоб можна було судити про його діяльність по наслідках її, а не гальмувати кожен його крок нашим „кращезнайством“.
12. Або треба було Вам взяти пропоновану Вам диктатуру і тоді я помагавби Вам, щоби Всі, в тім і Пан Гетьман, Вам корилися, або, передавши диктатуру другому — самі мусите скоритися, щоби не ширити анархії, бо інакше буде лиш кавардак, якого ми й доси мали більше, ніж це здорова людина витерпіти може.
