Знаючи докладно перебіг конфлікту з пок. Липинським. можемо з чистою совістю стає удати, що в данім випадку ідея ніколи не була чимось протилежним діагности, як це нині намагаються представити „братчики“. Нема натомість сумніву, що коли ідею гетьманська почав втілювати хворий, з „розхитаними до краю нервами” (як сам визнає) Липинський та безнадійні доктринери і теперішні „сторожі ідеї“ — „братчики” — то вони, створеною ними „дійсністю“ справді могли калічити ідею. В 1930 р. відійшли вони від гетьманської ідеї, та дійсности..., а гетьманський рух розвивається далі.
Гетьманський рух, — це загально національний, український державницький рух. Він панадпартійний, понадклясовий і понадстановий. Гетьманці вірні своїй ідеольоґії, висловленій в статуті і регламенті УСХД та в „Листах до братів-хліборобів”, ведуть (і вести будуть далі) свою позитивну політичну працю серед українського громадянства, шукаючи серед нього однодумців, політичних союзників та чесних політичних противників. Від своїх ворогів, головнож від ворожої до гетьманської справи — преси, жадають гетьманці обовязуючої приличности в громадських справах. Всім громадянам, зокрема всім редакціям, які бажалиб пізнати дійсність, служать гетьманці усіма виясненнями.
В свою чергу Видавництво „Хліборобського Шляху“ надіється, що видаючи осьту брошуру, яка містить спростування Гетьманської Управи та виводи члена Ради Присяжних УСХД, п. Олександра Скоропис-Йолтуховського, багато причиниться до вияснення справ, як вони дійсно малися.
Львів, у жовтні 1932.
ДР. К. ІВАН ГЛАДИЛОВИЧ
видавець „Хліборобського Шляху”.
