З одержаного мною меморанда Н. В. Кочубея видко, що його переїзд до Бадеґу неможливий, а це між іншим була одна з передумов для ведення мною орґанізаційної праці у всім її обємі.
Мої напружені нерви не ґарантують потрібного для такої праці спокою, що може довести до відштовхнення великого числа людей.
Зваживши це все, а також вияснивши взаємно всі бувші непорозуміння, і установивши на будучність принціп абсолютного взаємного довіря, ми по всесторонньому обміркованню сучасного і будучого стану нашого Діла прийшли до переконання, що тільки, сконцентрувавши всю владу, як над У. С. Х. Д., так і над всіми іншими європейськими і американськими гетьманськими орґанізаціями в руках Ясновельможного Пана Гетьмана, можна уникнути повного розкладу в гетьманських рядах.
Фактично ця справа має бути проведена так. Я передаю всі права і повновластя Голови Ради Присяжних Ясновельможному Пану Гетьманові.
Таким чином вся повнота влади концентрується на той час в руках Ясновельможного Пана Гетьмана. Щоб уникнути одначе прикмет диктатури, всі розпорядження Ясновельможного Пана Гетьмана мають бути підписувані відповідними представниками Гетьманської Управи.
Стан цей має тривати до часу приведення в порядок нашої Орґанізації, після чого возстановлюється нормальний розподіл функцій між трьома нашими керуючими орґанами: суверенностю Ясновельможного Пана Гетьмана, ідеольоґічним проводом Ради Присяжних і виконавчими функціями Гетьманської Управи.
Ясновельможний Пан Гетьман прирік мені держати мене в курсі всіх справ. Я зобовязався подавати свої думки у всіх справах Ясновельможному Пану Гетьманові; при чім політичну переписку буду вести тільки і виключно з Ясновельможним Паном Гетьманом і припиняю її із всіми Гетьманцями, для того, щоб все без винятку наше орґанізаційне життя було сконцентроване в однім тільки Центрі.
Прошу Раду Присяжних затвердити оце рішення і молю Бога, щоб прийняте нами рішення пішло на добро нашому Ділу. Бадеґ, 20. XI. 1920. Вячеслав Липинський.“ (Підкреслення в листі наші).
З цього листа слідує, що в умовах, представлених Липинським на письмі на затвердження Ради Присяжних нема згадки, нема й натяку на те, щоб за ним було залишено право „єдиного дорадника“ та ще в значінню, що поради його, коли він того забажає, набіратимуть характеру обовязкових для Пана Гетьмана директив.
