них зовсім темне. Нарешті вони сказали спокійно;
— Розуміється само собою, це ж лише президент!
Отже це вже непохитна правда, що лише князь збуджує до себе неминуще, невичерпане зацікавлення. Генерал, якого ніколи не переміг противник; генерал, що проводив армією, якої боєва лінія простягалася без перерви на 1200 миль; коваль, що розсипані частини нашої республіки склеїв і знітував так міцно, що вона певне перетриває всіх монархів на світі, — той генерал у їх очах був кінець кінців лише чоловіком. Зате їх князь був чимось далеко більшим, істотою з зовсім іншої матерії, безмірно вищою понад звичайних смертних, яких вона затемнює своїм блиском, так як вічні зорі на тверді небесній затемнюють нашу нужденну лоївку, що коптить і гасне і з якої не лишається ніщо, крім купки попелу та гидкого чаду.
Коли хтось обійме редакцію газети або журнала, то різні людці, що пораються біля письменства, зараз надсилають йому свої рукописи і просять його оцінювати їх твори. Задоволивши такі жадання вісім або десять разів, він нарешті шукає рятунку в загальній проповіді, яку вміщує в своїй газеті, щоб дати знати всім пізнішим кореспондентам, що ось, раз на все, його відповідь. До того ступня літературної кар'єри дійшов оце й я: перестаю відписувати приватно тим, що засягають у мене поради, і поміщую тут до них моє прилюдне посланіє. А що дотичні дописи всі мають одна-
