Один батько мусів на хвилину вийти з дому. Щоб випробувати догадливість своїх дітей, велів їм угадувати, що він робить у часі своєї неприсутности. Один хлопчик, що мав синю блюзку, сказав:
— Знаю вже! Тато пішов до кравця, щоб замовити собі синю блюзу.
Другий хлопчик, що дуже любив солодощі, розізлився сильно на Синьоблюзника, як можна бути таким дурним і вірити, що батько буде носити таку саму синю блюзу, як він.
— Я ліпше знаю, — мовив він. — Тато їсть солодкий торт із сиропом.
Третій хлопчик, що сидів у темнім кутику і щипав кота за хвіст, вилаяв Тортоїда, як можна бути таким дурним і думати, що тато їсть те саме, що й він.
— Я ліпше знаю, — мовив хлопчик. — Тато пішов різати вола.
Четвертий хлопчик, дуже напасливий, наторгав Котощипа за волосся за те, що він міг бути таким дурним і вірити, що батько буде різати вола.
— Я ліпше знаю, — мовив він. — Батько пішов до сусіда Петерзена, щоб надавати йому позавушників.
Останній хлопчик доглядав хору пташину, що мала зламану ніжку, і це так займало його, що зовсім не мав часу думати про загадку.
І коли батько вернув додому, показалося, що ані Синьоблюзник, ані Тортоїд, ані Котощип, ані Волосодер не вгадали. Але останній хлопчик не вмів сказати нічого.
