ув'язнення Штернберга не має ніякого зв'язку з нашою справою.
— А це яким способом?
— Аджеж подумай собі! Поліція шукає Штернберга, значить, має на нього підозріння, має в руках якісь нитки, що ведуть на слід його справи. Коли би… це була наша справа, то очевидно були би ми вже мали візити ц. к. властей, були би вже нас покликали до протоколу.
— Боже! — скрикнула Юлія, котрій при самій згадці про протоколи зробилося недобре.
— Заспокійся! — мовила Анеля. — Аджеж доказую тобі, що твоя тривога зовсім безпідставна.
— Ох, моя Анелечко! — стогнала Юлія.— Не можу зміркувати, чи твої докази правдиві, чи ні, та сама думка про ті… страшні… протоколи… Ох, не можу спам'ятатися!
— То зле, Юлечко, — поважно мовила Анеля. — Хоч і яка неприємна ця думка, а треба з нею освоїтися, треба приготовитися на всякий випадок. Поперед усього всякі папери попалити!
— Не маю ніяких. А в тім для всякої обезпеки ще раз перешукаю всі комоди і шухляди.
— І я зроблю те саме. А по-друге треба собі добре уложити всю справу. Про це ще побалакаємо, коли мій чоловік вийде з дому. Тільки заспокійся!
— Знаєш що, — мовила Юлія, — піду тепер на хвилечку, а коли твій чоловік вийде, я знов сюди забіжу.
І забиралася виходити, коли в тім відчинилися двері і ввійшов капітан. Він довго не міг прийти до себе по розмові з жінкою. Вона робилася для нього чимраз більше загадковою і незрозумілою. Її квітуча, майже дитиняча
