ночі шкільники, закнеблювавши[1] йому рот, вивели його зв'язаного з подвір'я гостинниці, посадили на приготовану до цього однокінку і повезли невідомо куди.
Рабін тим часом із Ароном та іншими жидами, що всі були з ним у порозумінню, сидів за столом у кімнаті і покріпляв себе вечерею, в якій брали участь також запрошені гості. Про Бляйберґа ніхто з них не згадував ані словом, так як коли би його ніколи не було на світі.
По ярмарку в Жидачеві Ленько Довбущук, користаючи з переполоху вчиненого ним і його братом, допав одного щонайкращого коня з тих, що були приведені на продаж, і дмухнув широкою вулицею на південь, потім загнув у вузьку вуличку на схід, а виїхавши на полеву дорогу, погнав нею до широкого гостинця, який із Журавна веде до Стрия. Цим гостинцем він гнав далі без упину до самого Журавна, тут вечором разом із іншими людьми та кіньми переїхав поромом через Дністер і поїхав далі гостинцем, не лякаючися погоні. Заночував у найближчій корчмі, до якої ще тої самої ночі прибув Хаїм на іншім краденім коні, і прибули ще два незнані йому їздці також на крадених конях. Усі вони очевидно були в змові. Ленько одержав від Хаїма дещо грошей на дорогу та поручення, такими й такими селами їхати все на схід аж до російської
- ↑ Закнеблювати — заткати.
