понад ту, яку одержували в хайдерах, більшого зближення їх до християнської цивілізації, а особливо до народньої маси польської та української. Він відчував разом із іншими жидами, що серед тої маси живе глуха ненависть до жидів, як визискувачів людської праці, і йому бажалося довести з одного боку жидів до того, аби перестали бути паразитами на тілі тих християнських народів, серед яких їм доводиться жити, а з другого боку показати також тим християнам, що в духовім життю та в історичнім розвою жидів є дещо таке, що варто пізнати, та що могло би причинитися до поправи обопільних життєвих відносин. Усе те помалу вияснялося Бляйберґові, але йому годі було знайти між жидами таких приятелів, що могли би допомогти йому до якогось корисного діла, а навпаки, до нього часто підходили та приближалися жиди досить непевного поведення, котрі з його оповідань та звісток про різні місця, в яких він бував, старалися добути для себе яку користь, знайти можність зробити добрий ґешефт.
У невеличкім містечку Жидачеві над Дністром був власне ярмарковий день. З довколишніх сіл та міст поз'їздилося багато народу, зібралося також немало жидів — орендарів, аґентів, купців та різних промисловців. Значне їх число, знайомих і незнайомих, зібралося в помешканню Арона Вайнреба, властителя одинокого заїздного дому в тім містечку, і в окремій кімнаті його просторого помешкання устроїли собі „на почеканню“ невеличку чорну біржу. Серед ненастанного гамору йшли розмови про різнородні інтереси, а від часу до часу одні виходили, а інші входили, як кому подобалося.
