Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 9. Повісті (1956).djvu/173

Цю сторінку схвалено

виховання релігійне, то значить, її вивчили катехізму, молитов, релігійних практик, але цілим вихованням, цілим життям, укладом, домашньою і шкільною традицією назавсігди попсовано її етичні основи. А потім сталося те, що мусило статися!

Вийшовши зі шпиталю, капітан звернув у тісну та круту не то вуличку, не то польову доріжку, що вела на Пекарську вулицю, щоб найближчою дорогою дістатися додому. Тремтів при самій думці, що швидко зустрінеться з жінкою, говоритиме з нею, почує її нові викрутаси, нові брехні з новими доказами і муситиме крок за кроком розпанахувати ту нужденну павутину. Почував безмірне обридження до неї, як до жінки спідленої, негідної його назви. Як же ж глибоко впала в його очах в протягу останніх двадцяти і чотирьох годин! Люципер, зіпхнутий з вершка небес на дно пекла, не падав глибше. І це була Анеля, мати його дітей! І це була та жінка, що носила його ім'я і без вагання втоптувала його в болото! Так ось як виглядала та його честь, для котрої віддав у жертву життя свого найвірнішого друга!

Вулиця була пуста. Щоб втекти від думок, що мов пажерливі миші гризли його нутро, капітан силкувався придивлятися найзвичайнішим речам довкола. Старанно читав написи на вивісках, виблідлі та сполоскані дощами. Числив стовпи і щаблі в штахетах. Довго вдивлявся в лице гіпсової статуетки Мадонни перед інтернатом Змартвихвстанців, силкуючися в рисах цього гіпсового лиця віднайти схожого з рисами Анєлі.

А потім нараз без ніякої видимої причини прискорив ходу, почав поспішати, мало що не бігти до своєї кватири, немов би там лютився