Касим теє зачуває,
Вийшов з хати та и питає:
«Люди добрі, що вам є?
Що за крик тут, що за ропіт?
Що з водою вам за клопіт?
Хто води вам не дає?»
Гей, — говорить хтось з народу, —
Вчора ще ми мали воду
З цеї студні, як хрусталь,
А тепер — що за причина?
Хоч би вам одна краплина?
Не тече, аж серцю жаль!
«Що ж нам всім тепер робити?
Чим нам митись, що нам пити,
Чим варити? Ґвалт! Розбій!
Гей, біжім до маґістрату ,
Най на студню цю закляту
Нам порадить що як стій!»
І вже з криком вулиця́ми
З дре́колами й палиця́ми
Йде збунтований той тлум:
Тут зітхання, онде сльози,
Там прокляття і погрози,
Галас, крик, і рев, і шум.
Ба, чим ближче до комуни ,
Справа, зліва, збоку суне
Все нова й нова юрба:
Водоноси з коновками,
То прачки йдуть з праника́ми —
Всіх одна жене журба.
Пляц широкий заповни́ли,
Заревли всі враз, завили:
«Ґвалт! Води, води, води!
Хто нам воду вкрав зі студні?
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/72
Цю сторінку схвалено
