Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/61

Абу Касима щосили
У обарінок скрутили,
Положили на поміст, —
От тоді суддя сідає
І допроси починає.
Що то Касим відповість?

„Як зовешся?“ „Абу Касим“.
„Чим жиєш ти?“ „Хлібом, м'ясом…“
„Люди, чуєте? Блюзнить!
Хліб та м'ясо він вживає,
Ласки ж Божої не знає,
Що живими нас держить!

„Маєш нам тепер сказати
Як не хочеш, щоб у п'яти
Ми пекли тебе огнем,
Що за чар вночі ти діяв,
Де й яке ти лихо сіяв?
Говори, бо ми почнем!“

„Люди добрі, — стогне Касим, —
Хоч печіть, хоч бийте плазом,
В чарах несвідомий я!
Капці, капці ті прокляті,
Що хотів я поховати, —
Ось уся вина моя!“

„Що, брехуне ти проклятий?
Капці хтів ти поховати?
Чи здурів, чи дуриш нас?
Зараз все признай для суду,
Бо як ні, то зараз буду
З шкіри в тебе дерти пас!“

Бідний Касим стогне, оха,
Заїкаєсь та потроху,
Путаючись в купі слів.
Хоч безладно та нескладно,