Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/56

Цю сторінку схвалено

В затишку тебе до ями
Схороню на супокій!“

Хто б побачив, як наш Касим
У побожність вдаривсь разом,
Як над капцями прикляк,
Як молився, в груди бився,
Охав, на землі стелився,
Рік би: „Стікся, неборак!“

Е, та добре нам судити,
Як так збоку все слідити!
А стрібуй гіркої пить,
То весь світ тобі затьмиться,
І здуріти не дивниця:
Будеш капці хоронить!

Так до ночі промолившись
І водою окропившись,
Абу Касим за́ступ взяв,
Капці зав'язав в мішище
І на близьке кладовище
Серед ночі почвалав.

Там, довкола озирнувшись,
Коло муру в лук зігнувшись.
Став глибоку яму рить,
Потім, капці в ню вложивши,
І присипавши, й прикривши,
Помоливсь і щез умить.

 
VIII
 
СЛУХИ ПРО ЧАРІВНИКА
І АБУ КАСИМОВА РУЇНА
 

Всюди темно, тихо, глухо,
Напружає око й ухо