То давайте, бо вже того
Балака́ння нам досить“.
От тоді преславний лицар,
Ставши просто, наче тика,
До комі̀сара звернувшись,
Урочисто мовив так:
„Слухайте ви, добрі люди!
Хоч за ці чи ті провини
Вас засуджено на кару
Справедливо або й ні, —
„Та, щоби вам показати,
Що я лицар і недаром
Взяв на себе цюю зброю,
Клявсь нещасних боронить, —
„Бачучи, що ви нерадо
Йдете там, куди вас гонять,
Ще й заковані та биті
Всякій людськості на глум, —
„То до вас, пани жандарми,
Й ви, комі̀саре вельможний,
Я заношу чемну просьбу:
Випустіть оцих людей!
„Це ж негарно, негуманно,
Чесним людям недостойно
Катувати сво́їх ближніх,
Навіть хоч би за гріхи.
„Нагрішили — ви лишіть їх
Грижі власного сумління,
Хай сам Бог їх покарає, —
Ви ж не спротивляйтесь злу!“
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/339
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page339-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)