Тут усі зареготались,
А закоханий найгірше.
„Закохавсь — та не в дівчині
А в сусідській повній скрині.
Тяжко працював я, пане,
Поки розлупав її.
„Тут мене при ній зловили,
Не було що й признаваться.
Засудили на сто буків
І на каторгу на рік“.
„Гм“, сказав преславний лицар
І до другого звернувся,
Але цей схилився сумно,
Ані слова не сказав.
„Цього, пане, не займайте!
Це канарок і за теє
Йде на каторжні роботи,
Що замного виспівав“.
„Як то, як то? — скрикнув лицар. —
Чи ж можливо, щоб за спів
На таку тяжкую кару
Хтось судить його хотів?“
Знов усі зареготались,
А злодюга мовив: „Бачте,
Спів — то страх погане діло,
Як не впору й не на місці.
„Цей бідак був конокрадом.
Що ж, і це по людях ходить.
Мудро він провадив діло,
А як схо́пили його,
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/334
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page334-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)