Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/321

Шпигонувши Росінанта,
Дон Кіхот пустився дочваль
Просто між овече стадо
Та й давай рубать, колоть!

„Гей, за мною, ви, герої,
Пентаполіна дружино!
Биймо Аліфанфарона
І його полки погані!“

Бачучи такеє диво,
Вівчарі вжахнулись зразу, —
Далі видять, що наш лицар
Коле, топче баранів.

„Гей, ти, мой! — вони скричали. —
Чи сказився? Що ти робиш?
Дай спокій! Це наші вівці!“
Але лицар мов не чув.

„Де ти, Аліфанфароне?
Покажися, стань до бою!
Дон Кіхот тебе ось кличе! —
Трусе підлий, гинь, пропадь!“

І він сік, колов, товкмачив
Баранів, немов це кровні
Вороги його, аж лютість
Верх взяла у вівчарів.

Гей же вхо̀пили за пращі
Та й давай бомбардувати
Дон Кіхота камінцями
Завбільшки, як п'ястуки.

Вмить один у бік тарахнув,
Так, що аж в нім дух заперло;