А гетьман оцеї купи —
Тімонель із Каркахони“.
І пішов наш лицар купу
Імен, гербів і країв
Вичисляти; Панса слухав,
Обзирався — і не бачив.
„Пане! — скрикнув він нарешті. —
Де у біса ті герої,
Велетні, і зброї, й ге́рби?
Я не бачу нічогісько!“
„Як то? — мовив Дон Кіхот. —
Чи ж не чуєш: сурми грають,
Коні ржуть, кітли гукають,
Барабани торохтять?“
„Я лиш чую, — мовив Санчо, —
Як блеють ягнята й вівці,
Дзвонять дзвоники на шиях,
Туцкаються барани“.
Так воно й було на ділі.
Ті два війська — то були
Дві овечі турми, — Санчо
Аж тепер це розглядів.
„Боягуз ти, любий Санчо, —
Мовив лицар, — це лиш страх
Перед битвою два війська
В барани тобі змінив.
„Та сиди ось тут! Я сам
Кинуся в ту битву люту.
Меч мій вистарчить, щоб славу,
На наш бік перехилить…
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/320
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page320-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)